Куди б не тікали, та тягне назад
Думками, забирає в азарт
Настане, і зітре наші голоси
Ніч, ніби магніт, ми полюси
Так тягне назад, думками
Забирає в азарт, настане
І зітре наші голоси
Ніч, ніби магніт, ми полюси
Я вже давно забув, куди летіли стріли, в ціль
Коли мої втрачені мрії, тебе зустріли, всі
Світанки, що спалили ми і наче дим
Що не без вогню, щоночі мене будив
По венах ніби віскі з льодом, п'янить думки
Ковтки пуеру, де крізь тишу крик лірики
Чутно так. Замовкни просто! Дай дихати...
Пару кутів кімнат, рядків, в яких лиш ти
То в плач, то в крик, то мій тихий океан в мить
Розмах для крил, зліт в небо, й навіть там ми
Сиплемо іскрами фраз, нові шукаючи сходи
Танці під зорями, де відстань лиш подих
Емоцій соло, де кожне слово пряме влучання
Як не з'ясовуй, голосніше, коли мовчав я
Та я не стер ім'я ні разу, ні в дощ, ні в град
І якби не тікали ми, але тягне назад
Куди б не тікали, та тягне назад
Думками, забирає в азарт
Настане, і зітре наші голоси
Ніч, ніби магніт, ми полюси
Так тягне назад, думками
Забирає в азарт, настане
І зітре наші голоси
Ніч, ніби магніт, ми полюси
Не подарунок, знаю, що не ідал далеко
В якого лише ти і реп, в складі молекул
Хоч часто ріжемось бортами в скелі надій
Давно розтали, як сніги ми, в солоній воді
То в крик, то в плач, то кач, на бітах фразами
Випускаю пар, звільняю свій спокій зв'язаний
Марно так, довести серцю, що не ті ми
Координати наші досі сталі, з яких злетіли
Лиш вище неба, поміж хмар і назустріч
Лиш вище в небо, поміж хмар, заберу в ніч
Твої турботи і страхи, що струмом рвуть вени
Ти знаєш точно, що вогонь це поверне
Торкнувшись полюсами, про час забути зовсім
Між голосами літній дощ, за вікнами осінь
Дорогами, вітрами злими, між снів і втрат
І якби не тікали ми, але тягне назад
Куди б не тікали, та тягне назад
Думками, забирає в азарт
Настане, і зітре наші голоси
Ніч, ніби магніт, ми полюси
Так тягне назад, думками
Забирає в азарт, настане
І зітре наші голоси
Ніч, ніби магніт, ми полюси
Развернуть полностью
